Три

     Жінки і чоловіки в ашрамі, як правило, за винятком жилих корпусів, заходять в приміщення з різних входів, їдальні взагалі поділені на дві частини, одна для леді, інша для „гентс”, тобто джентельменів. Окремо чоловіки і жінки сидять в мундірі. В магазинах, тільки чомусь за винятком овочевого, до обіду час для відвідин жінок, після обіду для чоловіків. І на митниці, коли ми відлітали з Бангалору, черги для чоловіків і жінок були різні :) І ви знаєте, може європейські борці за свободу і рівноправ’я могли б побачити тут якусь дискримінацію, порушення свобод, але мушу сказати, що в такому підході явно прихована велика мудрість. Наприклад, на Богослужінні чоловіки не п’яляться на жінок і навпаки, а всі зайняті справою, заради якої зібралися – моляться :)
     До речі, життя в Індії значно чистіше в сексуальному відношенні, ніж у нас – я не помітив ніякої не те, що порнографії, але й будь-якої еротики на вулицях міста. Я не дивився їхнього телебачення, але ніде нема реклами з оголеними тілами, ніде нема цілковито розібраних панянок, як у нас. В індусів не прийнято виносити інтимні стосунки на люди. Дрес-код стосовно жінок в Індії строгий – плечі, руки, груди (в сенсі декольте) повинні бути прикритими. Основний одяг жінок – це сарі та пенджабі. Але при цьому всьому індуски виглядають напрочуд жіночними і красивими. Тоді як оголеність нашого жіноцтва на цьому фоні виглядає просто похабністю. Говорю це цілком щиро!
     Трохи про життя індусів в фотографіях.


     Центральна частина містечка путапарті являє собою в основному азійський ринок - суцільне скупчення маленьких магазинчиків, в яких продається все, від предметів, необхідних в господарці до культових. Користуючись присутністю тут Саї Баби, торговці почали робити на ньому свій бізнес, тому на кожному кроці можна купити фотографії, книжки Сатья Саї, різні речі, які можуть придатися під час життя в Ашрамі, чи послужити пам'яткою про перебування тут потім.
     Дуже багато магазинчиків з одягом, ювелірними прикрасами, виробами з Тібету. Багато і дрібних продавців, які, не маючи магазину, пропонують свій товар з поставлених на вулиці столів, або взагалі, просто сидячи на землі.


     
     В Індії дуже популярні плоди кокосових пальм, прохолодним соком яких можна втамувати спрагу, а м'якіть досить смачна і поживна, нею і наїстися можна. Тому такі крапки з продажу кокосів можна часто зустріти на вулицях, є вони і безпосередньо в Ашрамі. Також в Ашрамі можна купити фреш, тобто сік фруктів - винограду, апельсинів, лимонів, ще казна-яких місцевих плодів, всього за 18-20 рупій 200-мілілітрова склянка свіжого божественного нектару :) До речі, мені так видалось, що в Індії сік промислового виробництва, фасований в такі ж упаковки, як у нас, теж натуральний. Можливо просто зробити тут сік з хімії дорожче, ніж зі справжніх фруктів :)


     Багато що в Індії є для нас незвичним, як наприклад звичка жінок носити все на голові. Я був свідком одного цікавого моменту, жаль, що не мав тоді при собі фотокамери. В одному з магазинів велись ремонтні роботи і постійно підвозили різні будівельні матеріали. В той момент, про який я розповідаю як раз завозили пісок, висипали його прямо перед входом, мужчини вантажили цей пісок в мішки, звичайні будівельні мішки, які в нас продаються в будівельних супермаркетах і часто використовуються наприклад для вивозу будівельного сміття. А далі... Далі по сходах до них спускалася молода дівчина, можна сказати ще зовсім пацанка. А мішки важкі, мужчини просто підняти такий мішок сили не мали, вони розгойдавши, з розгону... висаджували його на голову цій дівчині, а далі вже вона, елеганцьки підтримуючи його однією рукою, несла вверх сходами.


     Живуть в Індії не лише індуси. Є тут і наші трохи менші брати, як стверджував Чарльз Дарвін :) При чому їх тут дуже багато. І поводять вони себе часто не лише сміливо, але й нахабно. Наприклад, якщо просто нести в руках фрукти, вони можуть і спробувати їх у вас відібрати :) Ось вони:


     Правда, оскільки в ашрамі усе незвичне, мавпи тут теж не з простих, як я помітив. Наприклад, ця явно практикувала медитацію: „Ом Саі Рам... Ом Саі Рам... Ом Саі Рам...” – явно повторювала вона подумки.


     "Ах, не даєте банана? Тоді я з'їм електричний кабель і ви залишитесь без світла! Ну що, даєте щось смачненьке? Раз, два... " :)


     Усі вікна в ашрамі за решітками, але не тільки металічні прути привертають увагу, але й протимоскітні сітки - вони металічні. Тому що вони не лише протимоскітні, але й протимавпітні :) Бо ці влізливі створіння цілком можуть влаштувати митний огляд ваших речей. Тому відкривати внутрішні вікна, в яких замість скла сітка дуже не рекомендується, а вже тим більше йдучи з кімнати.




     Це корпус, в якому ми жили усі три тижні, з вахтерами :)






     Декілька дерев в ашрамі були покриті дивними "плодами"...


     ... які при ближчому знайомстві виявились летючими лисицями (приближено наскільки дозволяв об'єктив, бо вони любили висіти на самих кронах).




     Від фауни перейдемо до флори. Дозріваючі кокоси.


     У всіх закладах Саї Баби не просто чисто та охайно, тут завжди величезна кількість найрізноманітніших квітів. Є подібні на ті, що цвітуть і у нас, а є і зовсім дивних форм.








     Велика кількість тут не лише квітів, але взагалі зелені, серед представників якої декілка видів я уже раніше бачив у нас - вони росли в вазонках і були мікроскопічних, в порівнняні з тутешніми розмірів :)
     Дуже нам сподобались цікаві пухнаті деревця, як на фото:


     А це його гілки зблизька:



© Рост — Львів