Перші враження.

     Перші миті знайомства завжди хвилюючі. Тим більше, коли уже знаєш, куди їдеш. Для себе я давно виробив звичку - нічого не придумувати наперед, не програмувати себе. Тоді усе, що відбуватиметься, буде справжнім.
     Меджугор'є. Місце, де починаючи з уже далекого 1981-го року щодня являється Матір Божа...
     Як би воно не було, зустрічають по одежі - з цікавістю оглядаю село... Село? Багато, один за одним, акуратних котеджів, трьох- чотириповерхових приватних готелів, багато новобудов. З середини двотисячних років, з пари магазинів, Меджугор'є перетворилось в цілком пристойне містечко.
     Розмістившись в готелі, чистому особнячку на 13 номерів, та дуже смачно пообідавши (сніданки та обіди включено у вартість проживання, а готують тут відмінно), поспішаю використати годинку вільного часу на побіжне ознайомлення з довкіллям.


     Центральна вулиця. Практично у всіх будівлях перший поверх відведено під магазини. Основна маса - релігійного характеру. Значно менше, але вистачає піцерій, бістро, декілька супермаркетів.




     Центром села, одним із центрів всього, що відбувається в Меджугор'ї, є церква, до якої і поспішаю.


     Скоро тут розпочнеться вечірня молитовна програма - читання розарію, тобто вервиці до Богородиці, та Свята меса, яка проводиться в латинському стилі, на хорватській мові. Є синхронний переклад на інші мови, що транслюється в УКХ-діапазоні, достатньо мати зі собою приймач з навушниками.
     Життя довкола церкви кипить майже постійно. Але все дуже спокійно і гармонійно.







     Дві ночі в автобусі даються взнаки, після служби ще віддаю пів годинки на пофоткати, але ліжко манить все сильніше.
     Перед церквою постамент Краліци міра - Богородиці. Краліца міра (в обох словах наголос на "і") в перекладі з хорватської звучить як Цариця світу.


     Праворуч і ліворуч від церкви ряди акуратних лавок, для тих, хто не помістився в церкві, або просто для любителів слухати службу, знаходячись на свіжому повітрі. Перед лавками є навіть великий монітор, на який передають зображення з відеокамери в храмі.


     За церквою літній майданчик з відкритою каплицею. Тут відправляються усі служби, коли надворі тепло.


     Палити свічки в церкві не прийнято, для цього відведено спеціальне місце на дворі, трохи далі, біля дерев'яного розп'яття.


     Магазини в центрі працюють до десятої-одинадцятої години вечора. Якщо зважити на те, що зранку вони відкриваються годинка восьма, а то й раніше, а ще прийняти до уваги, що вихідних у них немає, то виходить, що продавці фактично живуть там. Виглядають магазини увечері дуже гарно - все залито яскравим і обов'язково білим світлом.


     Ранок наступного дня нагадав, що вже середина жовтня, а осінь - вона і в Боснії осінь, небо затягнули хмари і холод вперто намагався залізти під одяг.
     Сьогодні похід на Подбрдо, гору об'явлень Богородиці. Це друге важливе місце Меджугор'я.


     Знову кидається в очі охайність вуличок, подвірь, відсутність сміття - не фанатична, але видно, що за селом доглядають. А фанатизм я не люблю, у чому б він не проявлявся.


     Дійшли. Від готелю Ангели це хвилин десять.
     Видовище перед очима відкривається зовсім несподіване. Це дорога наверх, куди ми зараз підніматимемося.




     Після ранкового сходження кортіло пройти цей шлях уже самому. Тому після символічного обіду (символічного, бо середа, піст на хлібі та воді) час для відпочинку ми вирішили використати ефективніше. Та й хмари розвіяв вітер, сонце знову сяяло на чистому небі.
     На схилах гори, серед цього каміння, влаштована хресна дорога. Хто хоче скласти більшу жертву, проходить її босим.



     Спершу було трохи лячно, але уже після перших кроків розумієш, що все каміння відполіровано мільйонами ніг, які уже пройшли цей шлях до тебе. Від цього сходження не перетворюється на розважальну прогулянку, але й щоб серйозно покалічитись - це потрібно постаратись. Хоча, кажуть, різні випадки траплялись.
     А так це місце виглядало в вісімдесять першому, коли шестеро дітей вперше побачили тут Богородицю. Вірніше, не можу сказати, що воно виглядало саме так, але це фото місцини довкола хресної дороги, не думаю, що тоді скелі були іншими.



     Кульмінація - саме місце об'явлення. Тут стоїть постамент Богородиці, який поставила вдячна сім'я з Кореї - за зцілення своєї дитини.




     Трохи вище Богородиці розп'яття.



     Намірено не ділюся почуттями, які зароджуються тут, на горі Подбрдо, тому що вони у кожного різні. З кожним, хто приїжджає в Меджугор'є, стається те, що потрібно саме йому. Не шукайте тут чужих одкровень, шукайте власні...



© Рост — Львів