Крижевац. Адорація. Христос Воскреслий.

     Похід на Хресну дорогу на горі Крижевац, третє знакове місце Меджугор'я, був запланований на п'ятницю, але прогноз погоди лякав зливою, тому вирушили туди одразу в четвер. Без дощу теж не обійшлося, але дрібного.
     Вигляд стежини, яка простягалася в гору, уже не був несподіваним - те ж каміння, що і на Подбрдо.


     Хресна дорога оздоблена також в аналогічному стилі.




     Нам повезло зі священниками, які організовували поїздку та супроводжували нас - як і минулого дня на Горі Об'явлень, так і сьогодні вони підготували чудові роздуми на різні теми. Слова, промовлені тут, на Хресній дорозі, серед величної природи, досягали цілі, зачіпали за живе та заставляли задуматися глибше над, здавалось, уже давно відомими істинами.



     Навіть сама природа, здавалось, засяяла яскравими осінніми барвами, щоб підкреслити величність та важливість всього, що тут відбувається...


     На горі Крижевац є одне місце, біля якого усі роблять зупинку, хоч воно не є частиною Хресної дороги. На цьому місці, спускаючись вниз після молитви, помер один з відданих слуг Богородиці в Меджугор'ї, організатор та натхненник усього, що тут відбувається - отець Славко Барбарич. Тепер тут стоїть пам'ятний камінь.



     Вінчається Хресна дорога великим білим хрестом на вершині гори. Встановлення цього хреста не приурочене до Об'явлень Богородиці, збудували його значно раніше.





     Зараз пишу ці рядки, в спогадах зринає все, що тоді відчував, прожив. І народжується нестримне бажання знову стояти там, на горі Крижевац, відчувати те наповнення високим змістом всього, що відбувається, відбувалось і відбуватиметься завжди...


     Трохи відпочивши та наситившись краєвидами, вирішили спускатись вниз іншою дорогою, довкола гори.
     На цій стежці досить сувора місцева природа поставала перед нашим взором у всій своїй красі.








     А увечері, уже в церкві, нас чекало справжнє свято - Адорація.
     Адорація - це, фактично, восхваляння Господа та Богородиці, розмірковування над важливими речами, викладене у вигляді музики, співу.


     Ніякої фанери, все на живо. Музиканти, колишні наркомани, до речі, грають напрочуд добре. І проникний голос ведучих, які різними мовами світу промовляють до зачарованих слухачів...


     Дрібний дощ, що супроводжував нас на горі Крижевац, припинився, все затихло, тільки звуки чуттєвої, глибокої музики розносили довкіллям вістку про те, що відбувається зараз тут... тут і тепер...


     Такі миті не забуваються, вони залишають глибокий слід в нашій свідомості, виринаючи потім на поверхню серед круговерті буденності, нагадуючи, що є справжньою цінністю, яка не вмирає...

     Переповнені враженнями від цього довгого-довгого дня, ми верталися в готель іншою дорогою. І натрапили на ще одне важливе місце - таке враження, що ці місця в Меджугор'ї не закінчуються ніколи!
     Спочатку нашу увагу привернули п'ять мозаїк, така своєрідна ілюстрована вервиця.



     А за ними ми потрапили на невелику площу, в центрі якої стоїть мироточива фігура Христа Воскреслого.


     Цей довгий-довгий день, який залишив глибокі враження на довгі-довгі роки...


© Рост — Львів